Наталія Жукова: Дистанційне навчання і сьогоднішні заняття онлайн – зовсім різні поняття

Сьогодні традиційне навчання змінилося. Багато навчальних закладів перейшли на онлайн. Чи готові викладачі працювати у такому форматі? Як проходить процес справжнього дистанційного навчання? На ці та інші питання відповіла Наталія Жукова, завідувачка денним відділом Чернігівського музичного коледжу ім. Л. Ревуцького.

Сьогодні працівники навчальних закладів стоять перед серйозним викликом. Викладачам пропонують, а інколи змушують переходити на дистанційне навчання. Розкажіть, як це навчатися дистанційно? І як сьогодні правильно організувати навчальний процес, враховуючи ситуацію зі світовою пандемією?

– Працівники навчальних закладів дійсно опинилися у дуже складній ситуації. Від них МОН вимагає вчити школярів та студентів дистанційно, при цьому не пояснивши, що означає « вчити дистанційно», та не забезпечивши умовами для такого навчання. Я маю на увазі не тільки забезпечення технічним обладнанням. Справжнє дистанційне навчання вимагає іншої методики.

В Україні існують декілька дистанційних шкіл. Там навчаються діти, які не хочуть чи не можуть учитися в загальноосвітніх  школах. Деякі з них – талановиті, серйозно займаються спортом, чи музикою, чи наукою. А деякі – мають певні захворювання, які заважають учитися в колективі.

Як же проходить процес справжнього дистанційного навчання?

– По-перше, учитель може взагалі не зустрічатися з учнями в онлайн-трансляціях, а лише за потреби супроводжувати в чаті. До того ж викладачі мають ту кількість учнів, скільки можуть «охопити», тобто навантаження вчителя відповідає його можливостям працювати онлайн із кожним учнем.

По-друге, усі уроки існують у записі. Це невеликі ролики з теорією, практичні вправи різного рівня. Учні можуть подивитися їх і зробити завдання у зручний для себе час.

По-третє, кожна дитина вчиться у приємному для неї графіку. Хтось вирішив  вивчити цілий розділ із певного предмета за тиждень, а інший взагалі хоче закінчити річне навчання за пів року. І це можливо, бо кожний учень дистанційної школи на початку навчального року отримує план роботи з кожного предмета й може вирішувати, в якому темпі йому навчатися. Але при цьому ретельно відстежується успішність учня, бо нові рівні можна відкрити лише тоді, коли пройдені попередні.

Тому не треба плутати дистанційне навчання з тим навчанням, яке запропонувало проводити МОН у загальноосвітніх школах через пандемію. Таку форму навчання можна назвати « вимушене онлайн навчання».

Чи готові викладачі працювати онлайн? З якими труднощами стикаються фахівці?

– Наші вчителі, як і наші лікарі, готові працювати, навіть онлайн. Адже більшість із них люблять свою роботу й переживають за якість знань, які отримують їх учні. З березня по травень 2020 року батьки школярів змогли оцінити роботу таких учителів-героїв. Якщо вчитель є справді вчителем, то уявіть його онлайн режим. Перевірка КОЖНОЇ роботи, особливо з тих предметів, де домашні завдання письмові, а кількість учнів захмарна. Підготовка сам на сам до КОЖНОГО уроку  (конспект, тести, відеолекція…), бо методичні кабінети не надавали необхідної допомоги, від них взагалі не було жодної інформації. А проблеми з опануванням обладнання, а проблеми із зв’язком…   На сьогодні ситуація не набагато краща, але досвід такої роботи уже отриманий. Багато вчителів улітку закінчили курси, щоб підвищити не тільки свій викладацький рівень, а й освоїти інтернет- технології. Але надмірну кількість таких уроків усе рівно складно витримувати і учням, і викладачам.

Зараз говорять, що через декілька років усе навчання буде онлайн. Чи погоджуєтесь ви з цією думкою?

 – Упевнена, що навчання ніколи повністю не переведуть в онлайн режим. Я працюю в музичному коледжі і дуже добре розумію незадоволення від такого навчального процесу викладачів і студентів. Коли ми йдемо на концерт співака чи музиканта, то від живого звуку і живого «спостерігання» отримуємо задоволення набагато більше, ніж від професійно записаної фонограми. А коли відтворення звуку йде через комп’ютер, то уявіть, як він деформується… Чи можна отримати моральне задоволення від  такого процесу навчання? Ще раз повторю, онлайн навчання є вимушеним, це – форс-мажор. Окрім опанування знань з предмету, обміну досвідом, має відбуватися людська взаємодія: розмови, жарти й слухання – усе те, що називається процесом навчання.

Якою, на ваш погляд, буде освіта майбутнього?

 – Мені здається, що поступово відбудеться перехід до змішаного (водночас дистанційного й очного) навчання. При цьому зменшиться кількість обов’язкових предметів у школі, запрацюють факультативи чи предмети по вибору школярів. Буде більш чітким розмежування завдань молодшої, середньої та вищої школи. Зміняться програми, які зараз, на жаль,  насичені нецікавою (для дітей) та несучасною інформацією.

Усесвітня пандемія стала шоком для освітян, батьків та учнів, але дала можливість показати суспільству усі вади сучасного освітнього процесу. І це, на мою думку, стало початком позитивних змін в освіті.

Кажуть, що мрії збуваються. От я і мрію про те, що через 5-10 років наші юні українці зможуть прослухати лекції науковців найвищого рівня, які працюють в іншому місті чи за межами країни. Запишуться онлайн-слухачами – і отримають суперзнання від, скажімо, Нобелівського лауреата. І такі послуги будуть звичними. Це не є фантастикою, бо про існування дистанційного навчання дізналося багато людей.Ось такою, на мій погляд, буде освіта зовсім не далекого майбутнього.

Інтерв’ю підготувала Катерина Костенко спеціально для https://plus3.com.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *